Особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та
виховання лежить в основі педагогічної технології „Створення ситуації успіху”. Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан
задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища.
Віковою особливістю молодших школярів є загальна недостатність волі: учень
молодшого шкільного віку ще не вміє тривалий час досягати поставленої мети,
цілеспрямовано долати труднощі і перешкоди. Він у разі невдачі може втратити
віру у свої сили і можливості. Тому в педагогічній
діяльності надзвичайно важливим є уміння вчителя створити ситуацію успіху для
кожного учня, допомогти дитині подолати сумнів, напругу в складних ситуаціях,
невпевненість у власних силах тощо. Створення ситуації успіху є частиною
особистісно орієнтованої технології.
Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей
результат як успіх. Кожному педагогові слід звернути увагу на це положення.
Об'єктивна успішність діяльності дитини - це успіх зовнішній, бо якість
результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же
учнем, розуміння її значущості виникає у суб'єкта після здолання своєї
боязкості, невміння, незнання, психологічного утиску та інших
труднощів.
Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною ситуація успіху може
залишити надзвичайне емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне
стиль й життя.
Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися
та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителеві, але й молодим
батькам, дитині потрібно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й
удома. Тому знання заходів цієї педагогічної технології, вміння застосовувати її в
житті, важливе як для вчителя, так і для батьків.
Для створення ситуації успіху вчителям потрібно дотримуватися правил, які забезпечать результативність у роботі:
1. Не бійтеся ставити хороші оцінки, якщо спостерігаєте
хоча б мінімальний успіх учня. Адже не відчувши, що таке "відмінно",
учень не буде до нього прагнути.
2. На уроках надавайте дитині можливість почувати себе
особистістю, піднімайте не тільки самооцінку, але й
самовпевненість у хорошому розумінні цього поняття. Називайте дитину на ім'я,
створюйте ситуації успіху і довіри.
3. Кількість і різноманітність позитивних, у тому числі
й спеціально створюваних педагогом, ситуацій і обставин визначають можливість
підтримання інтересу до навчальної діяльності і досягнення успіху.
4. Створюйте якомога більше епізодів, випадків,
ситуацій, в яких учень може взяти участь - у нього буде більше можливостей
знайти себе.
5. Нормою педагогічної діяльності повинно стати
ставлення до дитини, як до рівного, що виключає право педагога на грубість,
різкість, зневажливий тон.
6. Ви повинні бути цікавими як особистість -непередбачувана,
загадкова, особлива.
Компетентний і вимогливий педагог, який насправді любить дітей, досягає
найкращих результатів, і його найбільше поважають учні. Алгоритм діяльності вчителя може бути таким: чіткі норми вимог -
максимальна допомога учням у їхній праці - справедливе оцінювання кінцевого
результату, при цьому вся діяльність відбувається на тлі позитивного ставлення
учителя до дітей. Антиподи такої установки руйнують навчальну діяльність - це
установки на байдужість, на формальне проведення уроку, це установки
агресивності або, навпаки, страху вчителя. Вони транслюються на учнів тими
самими каналами, що й позитивна установка, але, на відміну від останньої, не
сприяють активній діяльності, а майже нанівець зводять шанси на її виникнення та
успішний перебіг.
Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та
взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Учитель повиненн створити джерело внутрішніх сил
дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання
вчитися.
Використання ситуації успіху
має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної
роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і,
відповідно, забезпечити успіх у навчанні.
Існують такі типи
успіху:
Неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його
очікування. З педагогічної точки зору –
це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя;
Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе
реакції колективу. Вона може бути
підготовленою вчителем або спонтаною. Спільною радістю вважають тільки ті
реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеною,
стимулюють її зусилля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук
оточуючих на успіх члена свого колективу.
Радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті
альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й
самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без
серйозних причин. ЇЇ головна умова –спілкування.
Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі
яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат,
скільки процес пізнання. Радість навчального процесу та радість пізнання тісно
пов’язані. Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який
формує радість пізнання.
Створення ситуації успіху має певний алгоритм.
1. Зняття страху. Допомогає
перебороти невпевненість у власних силах.
(“Люди вчаться на своїх помилках і
знаходять інші шляхи вирішення
проблем”).
2. Авансування успішного
результату. Допомогає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що
його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу,
переконує дитину у своїх силах і можливостях.
( “У тебе обов’язково вийде”, “Я навіть не сумніваюсь у позитивному
результаті”).
3. Прихований інструктаж
дитини про способи і форми здійснення
діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом
побажання. (“Можливо краще почати з ...”, “Виконуючи роботу не забудьте про
...”).
4. Внесення мотиву. Показує
дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після
виконання. (“Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).
5. Персональна винятковість.
Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або
здійснюватиметься. (“Тільки ти міг би...”, “Тільки тобі і можу доручити...”)
6. Мобілізація активності або
педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. (“Ми дуже
хочемо розпочати роботу...”, “Так хочеться поскоріше побачити...”).
7. Висока оцінка деталі.
Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якусь її окрему деталь. (“Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”,
“Найбільше тобі вдалося...”).
Головне у педагогічній технології «Створення ситуації успіху» -
забезпечення ситуацій суб’єктивного успіху, психо-емоційного комфорту. Ідеал –
життєво стійка, смілива, здатна до протидії людина.
Немає коментарів:
Дописати коментар